(перс.)
Тип орнаменту, насиченого мотивами витких рослин, пагінців, стеблин, гілок, пальмет з розташованими у вузлах переплетення стилізованими зображеннями голів людей і тварин. Склався в XI–XII ст., отримав розповсюдження в XVI–XVII ст. в архітектурі Близького і Середнього Сходу. Можливо став втіленням стародавньої індо-перської легенди про балакуче дерево, плоди якого у вигляді голів людини, слона або лева розмовляли між собою.