ВОЗЛІССЯ

ВОЗЛІ́ССЯ, я, с., діал.

Узлісся.

Вибігає [Катерина] на возлісся; Кругом подивилась, Та в яр... біжить... (Т. Шевченко);

Свіжий вітрець на вас подихає... Ох, легкокрилий брате! .. Вилазь за возлісся, на гори високі, спустися в долини широкі й подми, повій на степи безкраї та довгі, на лани безмірно широкі! (Панас Мирний).

УЗЛІ́ССЯ (смуга край лісу), УЗЛІ́СОК, ВОЗЛІ́ССЯ діал., ЗА́ЛІСОК діал. На узліссі спинився (Іван), кинув торбу в траву, а сам сів на пеньку (П. Колесник); — А хто там вигукується? — голосно питаюся в діброви і поглядом обнишпорюю узлісок (М. Стельмах); Біга Катря боса лісом, Біга та голосить; То проклина свого Йвана, То плаче, то просить. Вибігає на возлісся (Т. Шевченко); Приходить на залісок, аж вовчиця на сонці з вовченятами грається (Словник Б. Грінченка).