ПОНЕ́ЖЕ

ПОНЕ́ЖЕ, спол., канц., заст. Оскільки. ІІриказали [судді] записать: «Понеже віл признався попеластий, Що він їв сіно, сіль, овес і всякі сласті, Так за такі гріхи його четвертувать» (Греб., І, 1957, 48); — Діло велике вже почато, — мовив обережно цар, — повороту не буде, понеже на те воля і благословення боже (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 266). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 157.