Загибла тройка удалая,
С уздой татарская шлея́,
И бубенцы — дары Валдая,
Дуга моздокская лихая, —
Утеха светлая твоя!
Н. А. Клюев, Погорельщина
Мы тронулись… Тройка плетется,
Никак не найдет колеи,
А сердце… бубенчиком бьется
Так тихо у потной шлеи́…
И. Ф.
А́нненский, Далеко… Далеко…Словарь иностранных слов, вошедших в состав русского языка.- Чудинов А.Н.,1910.
Объяснение 25000 иностранных слов, вошедших в употребление в русский язык, с означением их корней.- Михельсон А.Д.,1865.
ШЛЕЯ́, ї́, ж.
Частина упряжі – широка смуга, сплетена з мотузків або вирізана з ременю і прив'язана до посторонків, у яку запрягають коней.
Коня запрягав у підруку, сам себе в борозну; на коня мав ремінну шлею і нашильник, а на себе Іван накладав малу мотузяну шлею (В. Стефаник);
За двома кінськими головами та шиями в шлеях було видно здорову постать академіста Балабухи (І. Нечуй-Левицький);
Снаряди лягали полем все ближче .. Схарапуджені коні, розуміючи небезпеку, летіли вітром, готові вискочити з шлей (О. Гончар);
Праворуч, повз курінь, проходять Карпо і Захар, у рам'ї, худі, давно не голені, запряжені, мов коні, в шлеї, тягнуть до Сули колоду (Ю. Мокрієв).
часть сбруи, система ремней, обхватывающая корпус лошади от одной стороны хомута вокруг крупа лошади (ниже корня хвоста) до другой стороны хомута. Щ. не дает хомуту при спусках с горы сползать по шее лошади к голове и позволяет ей тем самым сдерживать накатывающуюся на нее повозку.
-ї, ж.
1) Частина упряжі – широка смуга, сплетена з мотузків або вирізана з ременю і прив'язана до посторонків, у яку запрягають коней.
2) Жовто-руда смуга на боках тіла росомахи.
ataharre m, retranca f; arretranca f (Лат. Ам.)