ТАЛ¹, у, ч., рідко.
Те саме, що талови́на́.
ТАЛ², у, ч.
Те саме, що верболі́з.
Талами вийду понад Уралом На степ широкий (Т. Шевченко);
З далеких гір потягло вітром – листя талу зашелестіло тихо, сумно (О. Десняк).
ТАЛОВИ́НА́ (ділянка землі, з якої зійшов сніг), ПРОТА́ЛИНА, ПІДТА́ЛИНА, ЛИ́СИНА розм., ТАЛ розм., ВИ́ТАЛИНА розм., ПРОТА́ВКА розм.; ТА́ЛИК (у зоні вічної мерзлоти). Жайворонки поселяються на ланах, на таловинах (О. Копиленко); — І все ж десь тут повинні бути проталини, — засумнівався водій. — Вода виходить звідкись на поверхню (О. Лупій); Вже горби з-під снігу лисинами (М. Рильський); Тільки й побачив (учитель) виталини від вогнищ на снігу (О. Гончар); Уже є протавки на полі (Словник Б. Грінченка); Її (ТЕЦ) головний корпус споруджено на так званому талику — одній з ділянок талих порід у районі вічної мерзлоти (з газети).
1) Мідний велетень на Кріті, що відганяв від острова чужинців.
2) Одне з імен сина Дедалової сестри Пердіка, який перевершив свого дядька в майстерності.
Те саме, що таловина.
II -у, ч.Те саме, що верболіз.
см. тальник
сущ
ива, верба // ивовый
Тал. Старое заимств. из тюркск. яз. Ср. производные краснотал, чернотал, тальник.
див. проталина