ПОНА́ДИТИ, джу, диш, кого, що.
Док. до на́дити;
// Давши що-небудь привабливе, спокусливе, викликати звичку з'являтися час від часу; принадити.
Понадили собак помиями, тепер і не обженешся (Сл. Б. Грінченка).
Дієприслівникова форма: понадивши
поманитьДеепричастная форма: поманив
-джу, -диш, перех.
Док. до надити. || Давши що-небудь привабливе, спокусливе, викликати звичку з'являтися час від часу; принадити.