МОКРУ́ХА

МОКРУ́ХА, и, ж. Горілка, настояна на ягодах, травах тощо. Примчали з казанок сивухи, Ентелл її разком дмухнув І од сієї він мокрухи Скрививсь, наморщивсь і зівнув (Кота., І, 1952, 94); На смак мокруха схожа на хороший лікер (Укр. страви, 1957, 367). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 783.