НЕДОВІ́РЛИВИЙ (який мало довіряє людям), НЕВІ́РНИЙ розм., НЕЙМОВІ́РНИЙ заст.; ПІДОЗРІ́ЛИВИЙ, ПІДОЗРІ́ЛИЙ рідше (схильний до підозр); ПОМИ́СЛИВИЙ (який у всьому вбачає неприємність для себе). — А батько мій після отого горя став недовірливий і панам не йняв віри (І. Нечуй-Левицький); Є ж такі, що нині подружили, А були невірні, як Хома (Д. Павличко); — Шкода тільки, що ти неймовірна... Я зараз бачу, почуваю, що ти не ймеш мені віри... (Л. Яновська); Великий князь був ще незвичайно недовірливий та підозріливий (Ю. Опільський); Дома симпатію всіх, навіть підозрілої і ревнивої Ольги, вже завоювала молода невістка (О. Копиленко); Після недавньої чуми, яка скосила в Москві понад чотири п'ятих усієї людності, цар став обережний і помисливий (О. Ільченко).
ПОМИ́СЛИВИЙ, а, е, рідко.
Який в усьому бачить небезпеку, від усього чекає неприємності; недовірливий.
Після недавньої чуми, яка скосила в Москві понад чотири п'ятих усієї людності, цар став обережний і помисливий (О. Ільченко).
-а, -е.
Який від усього чекає небезпеки, неприємності; недовірливий, хворобливо підозріливий.
[pomysływyj]
прикм.
pomysłowy