СТЕБЛИ́НКА, СТЕБЕЛИ́НКА, и, ж.
Зменш. до стебли́на, стебели́на.
Жито, мов золото. Колосся, наче праники, аж похилилося під вагою зерна та перлових крапель роси, що позвисали з кождої стебелинки (І. Франко);
Тепер ми їхали вже знаною дорогою. Ось остання лисина безформного плеса, що по нім де-не-де сиротливо стирчали хирляві тоненькі стеблинки осоки (Олесь Досвітній);
Тамарі прикро було слухати, коли він казав, що вона схожа на стеблинку (А. Хижняк);
Гарячий вітер котить рудим полем хмари куряви, ніде жодної стеблинки, жодного зеленого деревця... (Ю. Збанацький).
стебелинка, -и, ж.
Зменш. до стеблина, стебелина.
див. стебло