ЛІКВІДО́ВАНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до ліквідува́ти.
Московське правительство не пойняло Кочубеєві й Іскрі (бувшому [колишньому] полтавскому полковнику) віри і приговорило їх до смерті. За смертю їх донос був ліквідований (Г. Хоткевич);
Пожежа була ліквідована без допомоги пожежної команди (Ю. Смолич);
В Україні в 1929 році була ліквідована Українська автокефальна православна церква з усім єпископатом і духівництвом (з публіц. літ.);
// ліквідо́вано, безос. пред.
Ні, підписи конечні, бо інакше як ми, вищі інстанції, можемо знати, на якій підставі кого арештовано, заслано, ліквідовано (В. Винниченко);
– Вже нічого не треба, товаришу. Справу ліквідовано. Обох затримано (Д. Бузько);
Відповів сам Полоз. – Доки не буде ліквідовано катастрофу, – сказав він, – я тут відповідаю за все чисто (В. Собко).
-а, -е.
Дієприкм. пас. мин. ч. до ліквідувати. || ліквідовано, безос. присудк. сл.
[likwidowanyj]
прикм.
likwidowany
Ліквідо́ваний, -на, -не