ПРОКУРАТОР (лат. procurator, букв.- попечитель, управитель), в Др. Риме 1) домоуправитель. 2) Доверенное лицо РИМ. гражданина в суд. и коммерч. делах (обычно из вольноотпущенников). 3) В эпоху империи также: управляющие крупными имениями (императорскими и частными), чиновники, управлявшие небольшими провинциями, ведавшие сбором налогов в больших провинциях или возглавлявшие финанс. и хоз. ведомства (фиск, эрарий и др.).
Словарь иностранных слов, вошедших в состав русского языка.- Чудинов А.Н.,1910.
Объяснение 25000 иностранных слов, вошедших в употребление в русский язык, с означением их корней.- Михельсон А.Д.,1865.
Полный словарь иностранных слов, вошедших в употребление в русском языке.- Попов М.,1907.
Словарь иностранных слов, вошедших в состав русского языка.- Павленков Ф.,1907.
Новый словарь иностранных слов.- by EdwART, ,2009.
Большой словарь иностранных слов.- Издательство «ИДДК»,2007.
Толковый словарь иностранных слов Л. П. Крысина.- М: Русский язык,1998.
ПРОКУРА́ТОР, а, ч.
1. іст. Повірений у справах.
Він ішов з улюбленим прокуратором, відомим крючкодером, що не раз виплутував грізного феодала від різних відповідальностей перед королівським судом (З. Тулуб).
2. У Стародавньому Римі – управитель господарства;
// Повірений римського громадянина в судових і комерційних справах.;
// За часів імперії – урядовець, що відав податками, управитель земель імператора.
3. зах. Прокурор.
Він заглибився в .. читання, таке .. уважне, як уміють читати тілько австрійські прокуратори (І. Франко).
ПОВІ́РЕНИЙ ім. (особа, уповноважена іншою особою чи установою, колективом діяти за їх дорученням і від їхнього імені), ПОВІ́РНИК, ВІ́РНИК, ПРОКУРА́ТОР заст. Шкода, що йому, яко повіреному, доводиться більше бігати по усіх усюдах, ніж сидіти дома (Панас Мирний); — Як смієш, рабе поганий, підносити руку на повірника його достойності? (Юліан Опільський); Катруся змовилася з вірником багатого буковинського купця до тютюну (Н. Кобринська); Він ішов з улюбленим прокуратором, відомим крючкодером, що не раз виплутував грізного феодала від різних відповідальностей перед королівським судом (З. Тулуб).
ПРОКУРО́Р (службова особа, що підтримує обвинувачення в суді, здійснює нагляд за точним виконанням законів тощо), ПРОКУРА́ТОР зах., АУДИ́ТОР (АВДИ́ТОР) заст. Другого дня суду Грибовський відповідав на всі запитання прокурора з особливою жадібною поспішливістю (О. Довженко); Він ішов з улюбленим прокуратором, відомим крючкодером, що не раз виплутував грізного феодала від різних відповідальностей перед королівським судом (З. Тулуб).
* * *
(от лат. procurator - управляющий; англ. procurator) — 1) в римском праве: а) представитель истца или ответчика перед судом; поверенный в делах, осуществляющий поручение доверителя по ведению судебных дел и управлению имуществом; управляющий имуществом в богатой семье; б) в эпоху Римской империи высокая всадническая должность. В этом качестве П. собирали налоги или управляли небольшими провинциями; 2) в Швеции должностное лицо при парламенте.