ПРОКО́РМЛЕННЯ

ПРОКО́РМЛЕННЯ, я, с., розм. Дія за знач. прокорми́ти, проко́рмлювати і прокорми́тися, проко́рмлюватися. Його життя пройшло в бідноті й недостатку, в важкій боротьбі за прокормлення, за науку (Фр., І, 1955, 292). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 206.