ОБЛА́МАНИЙ

ОБЛА́МАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до облама́ти. Поруч [лежала].. акуратно обламана половина гречаника (Ле, Наливайко, 1957, 230); // у знач. прикм. Давно не умивані, сіли [гвардійці] за стіл з обламаним краєм (Кочура, Зол. грамота, 1960, 390). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 518.