ГОРЛАСТИЙ

ГОРЛА́СТИЙ, а, е, розм.

Який має гучний голос.

Його очі знай бігали то поза вікном, де горластий півень несамовито голосив на увесь двір, то по хаті... (Панас Мирний);

– Вилупляться вони [пташенята], і зозуленя між ними, горласте та люте (А. Хижняк);

Хлопець радів, прокидаючись од співу горластого півня (Є. Доломан);

// Який любить голосно поговорити, посперечатися на повний голос; крикливий.

Вони [купе] були заселені експансивними і горластими мешканцями різного віку й статі (І. Багряний);

– Повинна зайти [Річинська] до мене й порадитись, бо інакше заклюють її ті горласті баби (Ірина Вільде);

Гарасим Теличко, маленький, забіякуватий, горластий, належав до тих людей, з якими Сагайда мав певне коло своїх солдатських секретів (О. Гончар).

ГОРЛАСТИЙ – ГОРЛАТИЙ

Горластий, розм. Який має гучний голос; крикливий. По дворах співали горласті півні (І.Цюпа); Горласті перекупки з базарів.. мотали без упину язиками (Ю.Яновський).

Горлатий, розм. 1. Те саме, що горластий. Закричав горлатий півень І прогнав мій страх (Л.Глібов); [Гострохвостий:] Оця горлата баба наробить такого крику, що й Євфросина почує (І.Нечуй-Левицький). 2. Широкогорлий (про посуд, отвір тощо): горлатий глечик, горлата пляшка.

КРИКЛИ́ВИЙ (який часто й багато кричить, схильний до крику), КРИКУ́ЧИЙ розм., РОТА́ТИЙ розм.; ГОРЛА́СТИЙ (ГОРЛА́ТИЙ) розм. (який дуже голосно говорить, кричить); ВЕРЕСКЛИ́ВИЙ (який верещить). Над полем кружляло крикливе гайвороння (І. Цюпа); Софія.. жваво щось говорила приятелькам і була така ж ротата, як і вчора (О. Гончар); Визирнув Іван Чумак на ту лайку, що дійшла до його вуха, хмурим оком кинув на сварливих, горластих жінок (К. Гордієнко); Жінка удосвіта дочку родила. Дитина здорова та горлата. Усіх утішає, як почне галасувати (казка); Верескливі одеські хлопчаки вимахували газетами, закликаючи до себе покупців (В. Кучер).

розм.

vociferous, noisy, bawling

див. крикливий