ПОВНОВО́ДДЯ

ПОВНОВО́ДДЯ, я, с. Високий рівень води у природних водоймах, а також період, коли ці водойми найбільш повноводі. Глухо Дніпр клекоче в повноводдя своє, Хвиля, сонцем залита, в землю Хортиці б’є (Шпорта, Вибр., 1958, 226); // перен. Велика кількість кого-, чого-небудь. Злата Прага… В цей день вона була справді золотою. Наче всі попередні весни, викрадені в неї окупантами, зараз повернулися їй потрійною своєю дзвінкістю, розкішшю сонця, повноводдям музики (Гончар, III, 1959, 457); * Образно. Поезії [В. Коротича].. принаджують тією цнотливістю, щирістю, повноводдям почуття, які інтимному переживанню надають пафосу широкого узагальнення (Рад. літ-во, 7, 1968, 19). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 684.