КОЛЯСКА

КОЛЯ́СКА, и, ж.

1. Чотириколісний ресорний екіпаж з відкидним верхом.

Гамза і Гамзиха не забарилися покататися: в один з хороших літніх вечорів, перед заходом сонця, легенька коляска .. вивозила їх на гору (Панас Мирний);

Вона бачила сама не раз у своїх мріях сина лісовим радником, бачила, як він їздив у елегантній колясці, гордими кіньми, біля нього багата жінка (О. Кобилянська);

– Може, наказати закласти коляску? (Г. Колісник);

Вранці Яким підготував коляску, і ми здійснили приємну подорож по травневому лісу (Д. Білий).

2. Невеликий візок спеціального призначення.

За машинами гучними стрілами проносились мотоцикли, здебільшого – з причіпними колясками (Ю. Смолич);

– Бечак – зветься такий велосипед, – сказав Дорошенко. – З вигляду невинний собі триколісний велосипед з коляскою... (О. Гончар);

На подвір'ї ящики і мотоцикл з коляскою (Є. Доломан).

3. Те саме, що візо́к 3.

Посередині хати стояла порожня коляска-плетянка, а її мешканець тимчасово переселився у ночви. Парувала купеля (В. Земляк);

Няньки й матері з колясками прогулювалися алеями (О. Бердник);

Вже знаю багатьох сусідів (і дітей). Гойдаємо коляски, пліткуємо, хтось в'яже, хтось читає (І. Жиленко).

(1) Ві́денська коля́ска – старовинний легкий чотиримісний екіпаж.

Панство почало зручніше вмощуватись у легенькій віденській колясці (М. Стельмах).

коля́ска

сущ., ж., употр. сравн. часто

Морфология: (нет) чего? коля́ски, чему? коля́ске, (вижу) что? коля́ску, чем? коля́ской, о чём? о коля́ске; мн. что? коля́ски, (нет) чего? коля́сок, чему? коля́скам, (вижу) что? коля́ски, чем? коля́сками, о чём? о коля́сках

1.Коляска — это приспособление на колёсах, в котором возят маленьких детей.

Детская коляска. | Младенец лежал в коляске.

2. Коляска — это дополнительное приспособление с отдельным сиденьем, которую обычно крепят к какому-либо транспортному средству.

Мотоцикл с коляской.

3. Инвалидной коляской называют специальное кресло на двух больших колёсах, в котором передвигается инвалид.

4. Раньше коляской называли четырёхколёсный конный экипаж с откидным верхом.

Заложить коляску. | Молодой человек вскочил в коляску и велел ехать в Петергоф.

• коля́сочка сущ., ж.

• коля́сочный прил.

Толковый словарь русского языка Дмитриева.Д. В. Дмитриев.2003.

I. ЕКІПА́Ж (на ресорах з дверцятами та вікнами, іноді — з відкидним верхом), КОЛЯ́СКА, ВІЗО́К, ЧОРТОПХА́ЙКА розм., КОЛЯ́СА заст., ПОВІ́З (ПОВО́З) заст., БУ́ДКА діал.; ФАЕТО́Н (з відкидним верхом); ПОВО́ЗКА (без ресор); БРИ́ЧКА (іноді з відкидним верхом); КАБРІОЛЕ́Т, ШАРАБА́Н (двуколісний, однокінний); ДРО́ЖКИ (чотириколісний з відкритим верхом). Софія сидить в екіпажі (Леся Українка); Серед криків і хвилювання товпи.. показалася княжа коляска (Г. Хоткевич); Вранці до будинку Кутіної подали критий візок (З. Тулуб); Од села до села возили його (єзуїта) в чортопхайці селяни (О. Стороженко); Їздять вони (пани) у таких колясах, що хитає, як у колисці (Марко Вовчок); На Євпраксію нападав темний шал, вона билася в княжому повозі (П. Загребельний); Венера сіла у просту будку, На передку сів Купідон (І. Котляревський); — Чи не були би пані ласкаві позичити мені повозки. Там така сльота, що годі добитися до станції на простім возі, промокнеш до нитки (Лесь Мартович); До самого дворика підкотили дві ковані брички, запряжені баскими жеребцями (В. Кучер); Тут юрмляться жінки з прислугою, на них чекають розкішні кабріолети (О. Стороженко); Повз двір парою в шарабані проїхали з села Чумаченко з Павлом (А. Головко); Перші автомобілі були схожі на карети і дрожки (з журналу).