ПРОВІНЦІА́Л, а, ч., розм.
Житель провінції.
[Хуса:] Найчільніший провінціал зрівнятися не може з тим, хто зоветься “римський громадянин” (Леся Українка);
// Людина, що дотримується у своїй поведінці, звичках провінціального укладу життя.
– Це тільки в нашому обивательському містечку люди такі провінціали, що за їх поняттям професора викликають тільки у смертельних випадках (Ірина Вільде).
-а, ч., розм.
Житель провінції. || Людина, що дотримується у своїй поведінці, звичках провінціального укладу життя.
[prowincjał]
ч.
prowincjał реліг.
【阳】
1) 外省人(指非首都的人)
2) 蔑 不开通的人; 土头土脑的人, 老憨
Provincial (person); country man (woman); розм. country cousin
У католицькій церкві: начальник монастирів одної церковної округи (провінції) [II]