ПРОВІНЦІАЛІ́ЗМ, у, ч.
1. Манери, звички, смаки і т. ін., властиві провінціалу, прийняті у провінції.
– Мені треба розважитися, бо я з нудьги починаю марніти... – Серденько, – пропищала Санда. – Вітаю! Ви, здається, почали видужувати від провінціалізму... (М. Чабанівський).
2. лінгв. Слово, вираз, уживання яких обмежене якою-небудь областю, якимсь містом і т. ін. і які невластиві літературній мові.
Франко в “Лисі Микиті” ще більше позбувся вузьких провінціалізмів, незважаючи на те, що поема відображає західноукраїнське життя (з наук. літ.);
І архаїзми, і провінціалізми, і арготизми можуть давати великий художній ефект, якщо їх застосовано вдало, в міру (з наук. літ.).
-у, ч.
1) Манери, звички, смаки і т. ін., властиві провінціалу, прийняті у провінції.
2) Деяка відсталість, обмеженість, пов'язана з проживанням у віддаленні від центру, в провінції.
3) лінгв. Слово, вираз, вживання яких обмежене якою-небудь областю, якимсь містом і т. ін. і які невластиві літературній мові.
[prowincjałizm]
ч.
prowincjalizm
Provincialism; parochialism, parochiality