СПЕРЕЧА́ТИСЯ (заперечувати кому-небудь, не погоджуватися з кимось у чому-небудь), СУПЕРЕ́ЧИТИСЯ розм., СПО́РИТИ розм., СПО́РИТИСЯ розм., СПИНЧА́ТИСЯ розм., СПРАВДО́ВУВАТИСЯ розм., СПРА́ВДУВАТИСЯ розм., ПЕРЕ́ЧИТИСЯ діал., ПЕРЕКО́РЮВАТИСЯ діал., ПЕРЕКОРЯ́ТИСЯ діал. — Док.: поспереча́тися, поспо́рити, поспо́ритися. Роман жалував Соломію, а Соломія ніколи не сперечалась з ним (І. Нечуй-Левицький); Чув якось раз, як суперечилася стражникова жінка з простими жінками — її сусідками (Панас Мирний); — Отак би й давно, — сказав голова. — Вже звісно, що проти копитана (капітана) не можна спорить (Г. Квітка-Основ'яненко); Ці ж самі слова я чув улітку від нашого чередника, коли він справдовувався з одним чоловіком за ягня (І. Микитенко); Чути було суперечку двох мужиків, бо вони перечилися з таким завзятком, що перекричали цілу громаду (Лесь Мартович).
ПЕРЕКО́РЮВАТИСЯ, ююся, юєшся і ПЕРЕКОРЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., з ким і без дод., діал.
Сперечатися, докоряти один одному.
Зачали лаятись, перекорюватись (Сл. Б. Грінченка);
В корчмі бондар Назар Попелуха п'є горілочку і перекоряється з Гершком за якісь обручі на діжку (Марко Вовчок).
-ююся, -юєшся і перекорятися, -яюся, -яєшся, недок., з ким і без додатка, діал.
Сперечатися, докоряти один одному.