ПЕРЕХНЯБЛЕНИЙ

ПОХИ́ЛИЙ (який схилився, зігнувся під вагою, натиском чогось, від часу і т. ін.), ПОХИ́ЛЕНИЙ, ЗІ́ГНУТИЙ, ПЕРЕКО́ШЕНИЙ, СКОСОБО́ЧЕНИЙ, ПЕРЕХНЯ́БЛЕНИЙ розм., ПОХНЮ́ПЛЕНИЙ розм., ПОХНЮ́ПИЙ розм., ПОНУ́РЕНИЙ розм. Дужі дуби предковічні, Верби сумні і похилі, Вічно зеленії сосни Ночі назустріч шуміли... (Б. Грінченко); Гей, не кричіть, не плачте, неньки сиві, із-за похилених ворот (Т. Осьмачка); Палилюлька перечекав, поки в дверях зникла зігнута постать Бараболі (М. Стельмах); Перекошена яблуня трісне, Вдарять в землю рум'яні плоди (Т. Масенко); Підійшли до дерев'яного скособоченого будиночка (П. Гуріненко); Він уздрів на тлі хмари білі стіни своєї старенької хати, перехнябленої, з потрісканою низькою призьбою (Григір Тютюнник); Ліворуч завидніла похнюплена будівля управи (Є. Гуцало); Мій Боже милий! що за ліс! Якого нема тут дерева! І високих, величезних, і старих, скорчених, похнюпих, що вже віку свого доживають (О. Стороженко); Гострим бескетом з-під Рейнської піни Башта здіймала понурені стіни (переклад П. Грабовського).

ПЕРЕХНЯ́БЛЕНИЙ, а, е, діал.

1. Дієпр. пас. до перехня́бити.

По тому, як у Ярошенка була хвацько перехняблена безкозирка, .. можна було догадатися, що новина .. хороша (В. Речмедін);

Тьмаріє і за вікном, ніч поволі заковтує перехняблений набік хлівець, .. копичку сіна (В. Дрозд).

2. у знач. прикм. Який перехнябився.

Старі високі груші вкривали гіллям убогу перехняблену хатину (І. Нечуй-Левицький);

Задихана, перехняблена під вагою напірника, Поля бігла вниз (О. Гончар).