НЕЗРУ́ШНО

НЕЗРУ́ШНО. Присл. до незру́шний. Вони ще стоять якусь мить незрушно, мовби не чують команди (Гончар, II, 1959, 354). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 323.