БОРОНИТИ

БОРОНИ́ТИ¹, оню́, о́ниш, недок.

1. кого, що і без дод. Обороняти, захищати кого-, що-небудь.

– Мене од всіх ти боронив (І. Котляревський);

[Василь:] Закипіло тоді моє серце, запеклося: .. пішов боронити малосилих та неможних (Панас Мирний);

Коли народ усім своїм життям Присягся діло праве боронити, Його ніяким не розбить громам І жодним океаном не залити! (М. Рильський);

Щоб внуки дідів не прокляли, що не вийшли краю боронити, часто будуйте, кріпку та високу [гать] (Б. Лепкий);

Козаки боронили свою землю, свій дім, тому їм, як кажуть, і стіни помагали (із журн.).

2. Не дозволяти, не давати робити що-небудь; забороняти.

Собаки, ворони Гризуть шляхту, клюють очі; Ніхто не боронить (Т. Шевченко);

Засватав Павло Варку, пани не боронили, весілля одбулося (Марко Вовчок);

Ніхто ніколи не боронив рибу ту ловити (Панас Мирний);

[Лісовик:] Ось тута [тут] мають хижку будувати, – я й то не бороню, аби не брали сирого дерева (Леся Українка);

Рада б тобі ручку дати, Та боронить стара мати (Ю. Федькович);

Сошенко .. пішов до Ширяєва і упрохав його не боронити Тарасові приходити до його [нього]... (О. Кониський);

// чому, рідко. Перешкоджати, заважати.

Вони [перші п'єси] краще задумані і краще виготовлені. А тепер – чи поспіх тому боронить, чи що друге.., тілько недостає [бракує] того почування правди, що в перших бувало (Панас Мирний).

Берегти́ (оберіга́ти, борони́ти) честь див. берегти́.

◇ (1) Борони́ (боро́нь) / оборони́ (сохрани́, сохра́нь) Бо́же кого і без дод., перев. з інфін. – уживається для вираження застереження від чого-небудь лихого, небажаного і неприпустимого.

Для Юзі було новим мати таку товаришку, з якою не треба було по кутках ховатися, щоб, борони Боже, ніхто не побачив (Леся Українка);

Василь Опанасович прочинив двері до флігеля і порадив Котляревському нахилити голову, щоб, борони Боже, не забитись об високий одвірок (О. Полторацький);

У бідної невістки і руки, і ноги трусяться... Оборони Боже, як паска не вдасться!.. Свекруха сваритиметься та нарікатиме (Г. Квітка-Основ'яненко);

– Пиши, сину. Але пиши правду, Боже тебе сохрани збрехати що-небудь (С. Олійник).

БОРОНИ́ТИ², оню́, о́ниш, недок., що і без дод., рідко.

Те саме, що боронува́ти.

Оре плугом, кіньми боронить (П. Чубинський).

ЗАБОРОНЯ́ТИ (не дозволяти робити що-небудь), БОРОНИ́ТИ перев. у запереч. конструкціях, ЗАКА́ЗУВАТИ заст., розм., ЗБОРОНЯ́ТИ діал. — Док.: заборони́ти, поборони́ти розм. рідко уборони́ти (вборони́ти) рідко заказа́ти, зборони́ти. Малювати (Т. Г. Шевченкові) довелося потай, бо мусульманський закон забороняє зображувати тварин і людей (З. Тулуб); Став, що з нього за кріпацтва ніхто не боронив води брати.., одійшов до панського садка (Панас Мирний); Мені заказали у Київ іти, а веліли у своє село повернутись (Марко Вовчок); Не збороняй мені сього, Бо не піду за другого (П. Чубинський).

ЗАХИЩА́ТИ кого, що (від нападу, удару, ворожих, небезпечних дій і т. ін.), ОБОРОНЯ́ТИ, БОРОНИ́ТИ, ВІДБОРОНЯ́ТИ, УБЕЗПЕ́ЧУВАТИ (ВБЕЗПЕ́ЧУВАТИ), УБЕРІГА́ТИ (ВБЕРІГА́ТИ), ОБСТАВА́ТИ, ВІДСТО́ЮВАТИ, ОБСТО́ЮВАТИ, СТОЯ́ТИ за кого-що, УСТУПА́ТИСЯ (ВСТУПА́ТИСЯ) за кого-що, ЗАСТУПА́ТИ розм., ЗАБОРОНЯ́ТИ заст., ЗБОРОНЯ́ТИ заст., КРИ́ТИ заст. — Док.: захисти́ти, оборони́ти, уборони́ти (вборони́ти) рідко відборони́ти, убезпе́чити (вбезпе́чити), уберегти́ (вберегти́), обста́ти, відсто́яти, обсто́яти, посто́яти, уступи́тися (вступи́тися), заступи́ти, заборони́ти, зборони́ти. — Стратегічне завдання полягає в тому, щоб захищати Одесу (В. Кучер); — Я маю своє військо й зараз таки стану обороняти свої маєтності (І. Нечуй-Левицький); Слава тому, хто боронить Вітчизну тут, у тилу (В. Сосюра); — А пам'ятаєте вчительку в Каховці, що ви її від стражників на пристані відбороняли? (О. Гончар); Вона із зброєю в руках відстоюватиме честь і незалежність своєї Батьківщини (В. Кучер); Я землю свою Обстоював серцем юнацьким в бою (М. Стельмах); Наш народ завжди стоїть за мир (П. Воронько); — Хлопці, вступіться! — верескнула дівчина, ховаючись за плечі Громійчука і Василька (І. Волошин); Ну, то рушаймо, люди, святу правду заступити (П. Панч); Я знов став добрим сином, працював за трьох і заборонив від нужди матір з сестрою (О. Стороженко); Потім загримало відкись: "Гаттоне! Бог проти тебе — ніхто не збороне" (П. Грабовський); Розпуджено ґвалтом недолі орлів, Що люд од напасників крили (М. Старицький). — Пор. 1. охороня́ти.

БОРОНУВА́ТИ (розпушувати зорану землю бороною, граблями), СКОРО́ДИТИ, ВОЛОЧИ́ТИ, БОРОНИ́ТИ рідко. Орати, боронувати й сіяти учив мене батько (Т. Масенко); Перебивався (Гордіїв рід) тим, що абияк орав, скородив, засівав, поливав потом раніш политі кров'ю прадідів запорізькі волелюбні степи (Л. Дмитерко); Старий Максим волочив яру пшеницю (В. Стефаник).

БОРОНИТИ – БОРОНУВАТИ

Боронити¹, -оню, -ониш. Обороняти, захищати когось, щось; не дозволяти; забороняти. – Мене од всіх ти боронив (І.Котляревський); Засватав Павло Варку, пани не боронили, весілля одбулося (Марко Вовчок); Ніхто ніколи не боронив рибу ту ловити (Панас Мирний).

Боронити². Те саме, що боронувати.

Боронувати, -ую, -уєш. Розпушувати землю бороною; волочити. Орати, боронувати й сіяти учив мене батько (Т.Масенко).

1. (бороною) волочити, поволочити, виволочувати, виволочити, повиволочувати, зволочувати, приволочувати, приволочити, поприволочувати, скородити, поскородити, вискороджувати, вискородити, повискороджувати, заскороджувати, заскородити, позаскороджувати, зіскороджувати, зіскородити, позіскороджувати, наскороджувати, наскородити

2. це від ворога