ЗАНУ́ДИТИ, ДЖУ́, ДИШ,
Зану́дити, джу́, диш, гл.
1) Навести тоску, скуку. Вона в мене не полуднала, тілько мені та занудили. Мет. 290. Се ти себе, занудиш, дитино моя. Г. Барв. 197.
2) безл. Затошнить. Занудило коло серця. Шевч. 68.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 73.