НЕЗМИ́ГНО, присл.
Не мигаючи, не кліпаючи.
Сухі, бездумні очі [Вериги] дивилися незмигно в куток, де стояв пучок жита (П. Панч);
Вона чомусь не пішла до танцю, сидить і незмигно дивиться на капітана (О. Гончар).
присл.