ІДЕОКРА́ТІЯ, ї, ж.
Суспільний лад, за якого політичні рішення підпорядковані ідеологічним настановам, відхід або викривлення яких є приводом для репресій та переслідувань.
Прикладом ідеократії може бути СРСР із ідеологією державного комунізму (з наук.-попул. літ.);
У середньовічній Європі основним ідейним змістом ідеократії було вчення нереформованої католицької церкви, а основним механізмом підтримування влади цих ідей була церковна ієрархія (з навч. літ.).
-ї, ж.
Різновид державного ладу, за якого державно-політичне регулювання здійснюється на основі єдиної офіційної ідеології.