ПОНАКУ́РЮВАТИ, юю, юєш, док.
1. Накурити (про багатьох); накурити в багатьох місцях.
Оці ще мені курії! Понакурюють так, що й світу не видно! (Сл. Б. Грінченка).
2. що, у сполуч. зі сл. горілка, самогон. Добути способом перегону якусь кількість чого-небудь (про багатьох).
-юю, -юєш, док.
1) неперех. Накурити (про багатьох); накурити в багатьох місцях.
2) перех., у сполуч. зі сл. горілка, самогон. Добути способом перегонки якусь кількість чого-небудь (про багатьох).
Понаку́рювати, -рюю, -рюєш