НЕСТРИ́МАНИЙ (який не вміє володіти собою, не має достатнього самовладання), НЕВИ́ТРИМАНИЙ, НЕСТРИ́МНИЙ, НЕЗДЕ́РЖНИЙ розм., НЕЗДЕ́РЖЛИВИЙ розм. (який не може або не вміє стримати себе від чого-небудь). Тіна, неслухняна, галаслива, нестримана, щодня губить стрічки із своїх кучерявих косичок (О. Іваненко); Вдачі брати були різної: Юрій — поміркований та обережний, Леонід — нестримний та запальний (Ю. Смолич); Цей нездержний чоловік схоплювався з місця, в забутті ляскав по плечі того, хто сидів у кріслах перед ним (О. Ільченко). — Пор. 4. бурхли́вий, 1. запальни́й.
НЕСТРИ́МНИЙ (про почуття, стан, властивості тощо — нічим не стримуваний, який не знає меж у чому-небудь або такий, якого неможливо стримати чи спинити), НЕСТРИ́МАНИЙ, НЕВТРИ́МНИЙ, НЕЗДЕ́РЖНИЙ розм., НЕВДЕ́РЖНИЙ розм., НЕВДЕРЖИ́МИЙ розм. рідше, ДИ́КИЙ підсил. розм.; НЕВПИ́ННИЙ (НЕУПИ́ННИЙ рідко), НЕСПИ́ННИЙ (якого неможливо спинити). З товаришами легко зійшовся (Порфир), розважає їх різними витівками та нестримним фантазуванням (О. Гончар); Невтримний сміх — це її прикра вада (І. Волошин); В ньому прокинувся голод, дикий, непогамовний, незборимий голод, від якого темніє в очах (П. Загребельний); Вона не хоче чути.. дзиґарів, виття собаки... хай буде тиша і невпинний, щемлячий біль одинокого безнадійного серця (М. Коцюбинський). — Пор. 2. неперемо́жний, 1. непогамо́вний, 2. несамови́тий.
НЕЗДЕ́РЖНИЙ, а, е.
Якого не можна або важко стримати, спинити і т. ін.
Весела голосна розмова, веселий нездержний регіт аж розлягавсь по старому садку (І. Нечуй-Левицький);
// Те саме, що незде́ржливий.
Цей нездержний чоловік схоплювався з місця, в забутті ляскав по плечах того, хто сидів у кріслах перед ним (О. Ільченко).
-а, -е.
Якого не можна або важко здержати, спинити і т. ін. || Те саме, що нездержливий.