НАДІЙТИ

НАБЛИЖА́ТИСЯ (НАБЛИ́ЖУВАТИСЯ рідше) до кого-чого і без додатка (про близьке настання певного відрізка часу, періоду життя, події, явища і т. ін.), НАДХО́ДИТИ без додатка, ПІДХО́ДИТИ, ІТИ́ (ЙТИ) до чого і без додатка, НАХО́ДИТИ без додатка, ІТИ́СЯ (ЙТИ́СЯ) безос., до чого, на що і без додатка, ЗБЛИЖА́ТИСЯ (ЗБЛИ́ЖУВАТИСЯ) без додатка, розм., БЛИ́ЗИТИСЯ рідко; БЛИ́ЖЧАТИ без додатка, розм. (ставати ближчим); НАБІГА́ТИ без додатка, розм. (про свята, певні дні тощо — наближатися непомітно, швидко); БРА́ТИСЯ безос., до чого, на що, розм. (про вік, час і т. ін.); ПІДСТУПА́ТИ поет., ПІДБИРА́ТИСЯ поет., ПІДКРАДА́ТИСЯ поет. (повільно, непомітно); НАСУВА́ТИСЯ, НАСУВА́ТИ, СУ́НУТИ (на кого-що і без додатка — про щось небажане або бурхливе, інтенсивне за своїм виявом, грізне і т. ін.; про вечір, ніч і т. ін.); НАЗРІВА́ТИ, ГОТУВА́ТИСЯ (без додатка; про щось значне або загрозливе, неприємне — повільно наближатися, стаючи неминучим). — Док.: набли́зитися, надійти́, підійти́, піти́ перев. до чого найти́, збли́зитися, набі́гти, узя́тися (взя́тися) на що підступи́ти, підкра́стися, насу́нутися, насу́нути, назрі́ти. Настала Спасівка. Наближався день Єреміїних іменин (І. Нечуй-Левицький); Надходять великі події — все говорить про це (О. Довженко); Підходила зима, треба щось їсти, в чомусь ходити (Григорій Тютюнник); Сталевих птиць у грізній високості я чую рев... То йде відплати час (В. Сосюра); Находив ранок (П. Воронько); Йшлося на вечір, коли Наливайко з Юрком Мазуром розшукали посланців (І. Ле); Минуло ще кілька днів. Весілля зближалося (О. Маковей); Минали години, близився вечір (Д. Бедзик); — Уже як мають саджати (у холодну), то пізніше, аж коли нагальна робота скінчиться або як свята довші набіжать... (Леся Українка); Хоч ще й не бралося на світанок, було видно, як серед білого дня (Ю. Бедзик); Весна підступає, ясна й непомітна. Злягаються, тануть високі сніги (С. Воскрекасенко); Лихо так зненацька підкралось і так несподівано впало, що ніхто навіть не важився думать, чим запобігти (М. Коцюбинський); А літо вже минуло і насувалася осінь (Г. Хоткевич); Насував осінній мокрий вечір (С. Скляренко); Сунула холодна біла зима (О. Іваненко); А тут ще такі новини, такі події назрівають! (Н. Тихий); Нікому й на думку не спаде, що готується пригода, що лихо вже близько (М. Коцюбинський). — Пор. 1. наста́ти.

НАДХО́ДИТИ (про речі, товар, гроші, поштові відправлення, розпорядження тощо), ПРИХО́ДИТИ, ПРИБУВА́ТИ, ДОСТАВЛЯ́ТИСЯ (перев. про речі). — Док.: надійти́, прийти́, прибу́ти, доста́витися. Хоч інформація, яка надходила до спецшколи, й не вважалася дуже точною, проте.. можна було схилятись до думки, що втікачі не забігли кудись на околицю всесвіту (О. Гончар); Від Йосипа все такі нерадісні листи приходять (Панас Мирний); Од цариці Прийшов указ лоби голить (Т. Шевченко); (Мотря:) Прибудуть дощечки, одберу найкращих на телятник (З. Мороз); Кінокартини доставлялися організовано, але завозилися і приватним способом (О. Ковінька).

ПІДХО́ДИТИ (ідучи, наближатися до когось, чогось), НАДХО́ДИТИ, ПРИХО́ДИТИ, ПІДСТУПА́ТИ, ДОСТУПА́ТИ розм., ДОСТУПА́ТИСЯ діал.; ПІДТЯГА́ТИСЯ (ПІДТЯ́ГУВАТИСЯ) (часто про військо — наближаючись, приєднуватися до когось, чогось). — Док.: підійти́, надійти́, прийти́, підступи́ти, прису́нути розм. доступи́ти, доступи́тися, підтягти́ся (підтягну́тися). Знову слуги подалися До убогої хатини І, підходячи, почули тихий бренькіт мандоліни (Леся Українка); Ось наші гості надходять (І. Франко); Піти лишень подивитись До царя в палати, Що там робиться. — Приходжу: Старшина пузата Стоїть рядом (Т. Шевченко); На вид цих урядових лиць Панько трохи збентежився і підступав несміливими кроками до сіней (Лесь Мартович); — Павло! Ходи сюди до мене, серце! — Він до неї доступив і став (Марко Вовчок); Доступається (прочанин) ще ближче і вдивляється в чоловіка, не вважаючи на нетерплячі його рухи (Леся Українка); Резерви й тилові частини не встигали підтягатися до діючих лав (В. Еллан).

ПОЧИНА́ТИСЯ (починати здійснюватися, відбуватися, виявлятися тощо), РОЗПОЧИНА́ТИСЯ, ВІДКРИВА́ТИСЯ, ЗАВО́ДИТИСЯ, ЗНІМА́ТИСЯ (ЗДІЙМА́ТИСЯ), УЧИНЯ́ТИСЯ (ВЧИНЯ́ТИСЯ), ЗАЧИНА́ТИСЯ розм., ЗАХО́ДИТИСЯ (ЗАХО́ДЖУВАТИСЯ) розм., ЗАКОНЯ́ТИСЯ (ЗАКО́НЮВАТИСЯ) діал.; ПРИХО́ДИТИ, НАДХО́ДИТИ (про явища природи або суспільні); УСТАВА́ТИ (ВСТАВА́ТИ) (про ранок, день); ЗАВ'Я́ЗУВАТИСЯ, ЗАХО́ДИТИ (перев. про взаємні дії, розмови тощо); ПІДНІМА́ТИСЯ (ПІДІЙМА́ТИСЯ), ПІДНО́СИТИСЯ (перев. у відповідь на щось). — Док.: поча́тися, розпоча́тися, відкри́тися, завести́ся, зня́тися (здійня́тися), учини́тися (вчини́тися), зача́тися, зайти́ся, заходитися, прийти́, надійти́, уста́ти (вста́ти), зав'яза́тися, зайти́, підня́тися (підійня́тися), піднестися, ру́шити розм. ру́шитися розм. (про явища природи). Життя квітів починається з пролісків (Ю. Смолич); Полетів Комар до медвежого табору, а там саме нарада розпочинається (І. Франко); В 1841 році Гребінка видав український альманах "Ластівка".. Збірник відкривався вступом Гребінки, написаним українською прозою — "Так собі до земляків" (з наукової літератури); По трудах дневних і по роботі й по клопоті знімався регіт, заводилися голосні розмови (Марко Вовчок); Надворі темнішає й темнішає. Знов здіймається щось таке, наче завірюха (А. Кримський); Кілька разів у той час, коли вій ішов під самими стінами Преслави, в стані ромеїв вчинялась тривога (С. Скляренко); — Ой буде лихо, буде лихо! Щось страшне зачинається на Україні (І. Нечуй-Левицький); — Їх (бідняків) треба провчить. Хоч не всіх, дак хоч самого Зінька. Тільки не так трохи треба заходжуваться. ..Не до смерті його бити, нє, а так — добре пополохати (Б. Грінченко); Це був час страшної безбарвності, час моторошної сірості, коли законюється день після нічної тиші (Ю. Яновський); Лихо приходить тихо (прислів'я); В ресторані замовляли пиво, морозиво, якусь воду, аби тільки сидіти у прохолоді й чекати вечора, що от-от надходив (І. Ле); Над вами день встає, як стяг зорі багряний (В. Сосюра); Восени він став студентом. Восени зав'язувалась дружба, восени починалася любов (Л. Серпілін); — Оце ж такі тепер учениці пішли. Екзамени заходять, а їй хоч би що, дівування вже на умі... (О. Гончар); — Ви мусите бути готові й до гіршого, генерале. Ви знаєте, яка кампанія піднімається проти вас по всьому світу (О. Гончар); Каспійська підносилась ніч, сірчаним насичена розчином (М. Бажан); Вітрець рушив — почало колесом сніг крутити (Панас Мирний); Вітер рушився — чути надворі шарудить у стрісі й кушпелить сухим снігом поза хатою (А. Головко).

ПРИБУВА́ТИ (про транспорт — перев. згідно з розкладом, попередньою домовленістю), ПРИХО́ДИТИ, ПРИКО́ЧУВАТИ розм., ПРИКО́ЧУВАТИСЯ розм., ПРИБИВА́ТИСЯ розм.; ПІДХО́ДИТИ, ДОХО́ДИТИ, НАДХО́ДИТИ (до певного пункту, станції). — Док.: прибу́ти, прийти́, прикоти́ти, прикоти́тися, приби́тися, підійти́, дійти́, надійти. Траплялось так, що якийсь із поїздів запізнювався, тоді, мигаючи вогнями з обох боків, прибували одночасно два поїзди (С. Журахович); До станції було недалеко, а поїзд приходив тільки надвечір (Л. Смілянський); Підходять і підходять автобуси, висипають людей (О. Гончар); Поїзд доходить до станції Петрівка о восьмій; Перші плоти мали надійти в понеділок уранці (І. Муратов).

ПРИХО́ДИТИ (ідучи, з'являтися десь, у когось), НАДХО́ДИТИ розм., ПРИЛА́ЗИТИ фам., зневажл., ПРИЛІЗА́ТИ фам., зневажл., ПРИХОДЖА́ТИ заст.; ПРИПЛИВА́ТИ, ПРИВА́ЛЮВАТИ розм., ПРИТІКА́ТИ розм. (перев. у великій кількості); ПОКА́ЗУВАТИСЯ (перев. ненадовго); УЧАЩА́ТИ (ВЧАЩА́ТИ) розм. (часто). — Док.: прийти́, надійти́, прилі́зти, припливти́ (приплисти́), припли́нути, привали́ти, притекти́, показа́тися. Сходились дівчата частенько до Марусі, а парубки приходили, як звичайно, непрошені (П. Куліш); Поки Деїфоб говорить, надходять люди, чоловіки й жінки, хто з поля від Скайської брами, хто з будинків від міста, і збираються в гурт (Леся Українка); — Ну, чого цей приліз? — скривився Джіафер, видимо, нерадий (М. Коцюбинський); "Чом до мене не прийшов, Як ще місяць не зійшов?.." "Я до тебе приходжав, Тебе дома не застав" (пісня); На похорон припливла така навала людей, утворилася така тіснява, що Орест, якому здавалося, що він стоїть осторонь, опинився серед самої гущі (Ірина Вільде); Юрба росте, од потоку — білили полотно — поприбігали жінки, привалили од кузні селяни й коваль (А. Головко); (Перун:) Кого припече, той, певно, до вас притече! (І. Франко); Ніколи так рано не ходив (Славко) до Краньцовської, через те не мав відваги в непривичній порі показуватися до неї (Лесь Мартович); (Тетяна:) А я ж вам хіба бороню ходити до мене, хоть би і не годилось вам так учащати? (І. Котляревський). — Пор. I. 1. прибу́ти.

недок. надходити, док. надійти

to come (to, in), to arrive (at, in); (про відправлене) to be received; (про пори року тж.) to set in

надійшла весна — spring came

надійти́

[над'ійти]

-йду, -д'ійде^иш; мин. -йшоў, -йшла; нак. -йди, -йд'іт'

НАДІЙТИ́ див. надхо́дити.

【完】 见 надходити

Надійти́, -дійду́, -ді́йдеш