ОПАНУВА́ННЯ, я, с.
Дія за знач. опанува́ти 1, 2.
Мусимо визнати у Масляка велику вправність у віршуванні .. та легкість, що походить, на жаль, далеко частіше від поверхового розуміння, ніж від повного опанування предмета (І. Франко);
Складати літери .. стало важкою, майже неможливою до опанування справою, коли йому самому довелося з-поміж десятків гнізд каси виловлювати неслухняними пальцями потрібну літеру (Ірина Вільде);
Шукав [Васюта] тих, хто очолив би похід проти косності в ставленні до техніки, за опанування її (Ю. Шовкопляс).
-я, с.
Дія за знач. опанувати 1), 2).
Опанува́ння, -ння, -нню, -нням