ЛИ́БАННЯ

ЛИ́БАННЯ, я, с., зах., іст. Дія за знач. ли́бати. Герман довго слухав їх бесіди про те "либання", але не знав, що воно таке (Фр., VIII, 1952, 348). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 482.