ФУ́ТРО

ФУ́ТРО, а, с., діал. 1. Хутро. 2. Шуба. А стара Люборацька раз збиралась до міста: треба було Орисі футро справити (Свидн., Люборацькі, 1955, 126); Входить Володя, а за ним велетень у медвежім футрі (Фр., IV, 1950, 375). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 657.