ТОНКОРУ́ННИЙ, а, е.
Який має тонке руно (про вівцю).
Понад 20 тисяч гектарів землі в однім господарстві, 30 тисяч тонкорунних овець бродять отарами по степових відділках – такі тут масштаби, такі простори (О. Гончар);
// Який складається з тонких волосинок.
Хазяї та служники в смугастих строкатих халатах знімали з них [верблюдів] великі важкі в'юки з бавовною, килимами, паки шовку, тонкорунної вовни (З. Тулуб);
З року в рік безконечними валками рухались сюди зі степових економій рипучі чумацькі мажари, навантажені відбірним експортним зерном та тюками тонкорунної вовни (О. Гончар);
* Образно. Заходила вже ніч. Над видолинками і над рікою клубочилися сині хмари. Тут, у низинах.., беззоряна ніч розпускала свою тонкорунну пряжу (Г. Коцюба).
-а, -е.
Який має тонке руно (про вівцю). || Який складається з тонких волосинок.
Fine-fleeced
Тонкововний