ВИ́СНАЖЕННЯ (відсутність, втрата фізичних сил, здоров'я через утому, голод, хворобу тощо), ВИ́СНАЖЕНІСТЬ, ОСЛА́БЛЕННЯ, ОСЛА́БЛЕНІСТЬ, ЗНЕСИ́ЛЕННЯ, ЗНЕСИ́ЛЕНІСТЬ, БЕЗСИ́ЛЛЯ, БЕЗСИ́ЛІСТЬ, БЕЗСИ́ЛЬНІСТЬ, СЛА́БІСТЬ, ЗНЕМО́ГА, ЗМУ́ЧЕНІСТЬ, КВО́ЛІСТЬ, ВИ́СНАГА розм., ЗМО́РА діал.; АСТЕНІ́Я мед. (загальне виснаження організму). Рана (в Щорса) загоювалась, але виснаження і застуда на фронті призвели до захворювання на туберкульоз (С. Скляренко); Отава відчував себе помолоділим, виснаженість, викликана впертою роботою, минула (П. Загребельний); Він почував якесь ослаблення від довгого і швидкого ходу (І. Франко); Відчуваючи страшну ослабленість у тілі, (Петрюк) не повернувся в кімнату (В. Бабляк); З них (листів) він немов черпає для себе нову життьову снагу в хвилини і дні розпачу та знесилення (Л. Смілянський); Якась знемога, якесь безсилля опанувало його (М. Коцюбинський); Рвався хлопець до школи, та мати, бачачи його безсильність, не хотіла його пустити (І. Франко); Смертельна слабість звалила його з ніг (З. Тулуб); В обличчі жінки якась змученість (О. Гончар); Оверко раптом відчув дивну кволість в усьому тілі (К. Гордієнко); Віталик спить після втоми та виснаги, спить у неї на колінах (О. Гончар); Важка змора склепила його повіки (В. Собко).
-ї, ж.
Стан нервово-психічної слабкості.
••
Гіперстенічна астенія — астенія в результаті послаблення функції активного гальмування.
Гіпостенічна астенія — астенія в результаті послаблення процесів збудження.
Тотальна астенія — конституційний стан, що характеризується сукупністю фізичних і психічних ознак: високим зростом, тонкими кістками, вузькою грудною кліткою та ін.
АСТЕНІ́Я, ї, ж., мед.
Загальна кволість, швидка втомлюваність, мінливість настрою, що виникає внаслідок хвороби, перевтоми, недотримання режиму харчування, праці та відпочинку.
Астенію часто переборюють спортом (з газ.).
[astenija]
ж.
astenia