◨ КУЛЯ, и, ж.Круглое тело, шар.Глобус. Тѣло со всѣх сторон круглое, каково есть мячь, по руски Куля. Мн. миров 50.||◄Пуля, ядро.Желѣзные и свинцовые кули. Арт. Бринка 20.
КУ́ЛЯ¹, і, ж.
1. матем. Геометричне тіло, утворене обертанням кола навколо свого діаметра.
Центром кулі називають центр круга, обертанням якого її утворено (з наук. літ.);
Маючи можливість знайти об'єм кулі, радіус сфери можна розрахувати за допомогою води і мензурки (з наук.-попул. літ.);
Відрізок, що з'єднує центр кулі з точкою, в якій куля дотикається до площини, перпендикулярний до цієї площини (з навч. літ.);
Об'єм кулі в півтора разу менший від обсягу описаного навколо нього циліндра, а поверхня кулі в півтора разу менша повної поверхні того ж циліндра (з навч. літ.).
2. Предмет, що має таку форму.
Дві блакитні бані зіллялись в одну величезну кулю, оперезану чудовим поясом темно-зелених дерев, білих хат, чорних тинів (М. Коцюбинський);
Гастрономічні крамниці спокушали зір бляшанками різних консервів, .. кулями чудового сиру (О. Донченко);
Надщерблена куля місяця, випливши з-за лісів, викочується на зоряні простори неба (В. Козаченко);
* Образно. Цi навiснi згадки, як краплi живого срiбла, чiплялись одна одної й виростали у велику кулю, що пiдступала ближче й ближче (Б. Антоненко-Давидович);
* У порівн. У діда з очей аж дві сльози викотились, як дві срібні кулі, аж брязнули, ударившись об кам'яний поміст (О. Стороженко).
3. Маленький свинцевий або сталевий снаряд для стрільби з ручної вогнепальної зброї і кулеметів, що є передньою частиною бойового патрона.
Сміливого і куля не бере (прислів'я);
Чорнота подався далі з полком, не встояв проти густих куль з шляхетських рушниць (І. Нечуй-Левицький);
Не кулі підтинають стебло, а перехитує ним перепел, співаючи в радості (М. Стельмах);
Навіть при місяці видно у кам'яному хресті дірки від куль (М. Вінграновський);
Тут убивали кулею в потилицю, причому це могло вважатися виявом найвищого милосердя після всіх попередніх циклів з колючими дротами (Ю. Андрухович);
* У порівн. Гули хрущі та літали, як кулі (М. Коцюбинський).
4. заст. Бомба.
До половини підкопала [дівчина] стіну, Підклала кулю розривну під неї, А потім добула вогню і запалила (Леся Українка).
5. у знач. присл. ку́лею. Дуже швидко.
Дехто з колобродiвчан, побачивши перед носом тацю для пожертвувань, кулею падав ниць i починав самозабутньо хреститися (Р. Андріяшик);
Аліска, виючи, кулею метнулась до кімнати, з розмаху пробуючи захлопнути двері (Любко Дереш).
(1) Випадко́ва (заблу́кана, сліпа́) ку́ля – куля, що влучила в кого-, що-небудь без попереднього прицілювання.
Випадкова куля .. розбила йому ногу (Ю. Яновський);
Від переправи долітала вже густа стрілянина, і якась заблукана куля пролетіла над його головою (П. Панч);
В одному з вікон виднілася кругла дірочка – слід випадкової кулі (А. Шиян);
Кілька хвилин тому впав, скошений сліпою кулею, його давній приятель (Ю. Бедзик);
Випуска́ти / ви́пустити ку́лі (снаря́ди, мі́ни і т. ін.) див. випуска́ти;
Обсипа́ти / обси́пати ку́лями див. обсипа́ти.
△ (2) Земна́ ку́ля – планета Земля.
Земна куля оберталася в порожнечі (О. Довженко);
Світ змінив своє обличчя, космічні бурі пронеслись над земною кулею (В. Домонтович);
Не раз .. огинав [Дорошенко] планету, та хоч де б він був, чи з цього, чи з протилежного боку земної кулі, він і звідти линув думками .. в це село степове (О. Гончар);
(3) Ку́ля дум-ду́м – розривна куля зі зміщеним центром, що завдає тяжких поранень.
На Монті Гропі в Альпах куля дум-дум розторощила кістку моєї правої ноги (У. Самчук);
(4) Пові́тря́на ку́ля – Те саме, що аероста́т.
Не крила Ікара підняли перших хоробрих у небо, а незнані в природі повітряні кулі (М. Дашкієв);
Для вивчення атмосфери дослідники піднімаються на повітряних кулях, літаках, стратостатах (з навч. літ.).
◇ Не бере́ (не ві́зьме) ніщо́ (воро́жа ку́ля, лиха́ годи́на і т. ін.) див. бра́ти;
Під ку́лі йти / піти́ див. іти́;
Підставля́ти / підста́вити го́лову (лоб, ло́ба і т. ін.) під ку́лю див. підставля́ти;
Пусти́ти собі́ ку́лю в лоб (в ло́ба, в го́лову, в скро́ню) див. пуска́ти;
(5) Хоч ку́лю в лоб – уживається для вираження скрутного або безвихідного становища, відчаю і т. ін.
– Нічого мені тепер не соромно, – з серцем мовила Ганна. – .. Погуляла, а на похмілля тепер хоч і кулю в лоб! (О. Гончар).
КУ́ЛЯ², і, ж., діал.
Милиця.
Кілька день [днів] по тім старий Дан, почувши про мудрощі свого сина, прийшов, штильгукаючи на кулях, на те поле, де Біль орав (І. Франко);
– Ну, нехай подужаю [подужчаю]! Як відріжуть лікарі ногу, то ще б якось на кулі ходив (Л. Мартович).
1) Геометричне тіло, утворене обертанням кола навколо свого діаметра. Радіус кулі. Поверхня кулі.
2) Предмет, що має таку форму. Земна куля.
••
Куля-зонд — гумова куля, яка наповнена воднем і випускається у вільний політ із приладами для дослідження атмосфери.
Куля-пілот — гумова куля, яка наповнена воднем і випускається у вільний політ для визначення швидкості й напрямку вітру.
3) Маленький свинцевий або стальний снаряд для стрільби з ручної вогнепальної зброї та кулеметів, що являє собою передню частину бойового патрона.
4) заст. Бомба.
II -і, ж., діал.Милиця.
¤ на земній кулі -- на земном шаре
¤ сліпа куля -- слепая пуля
імен. жін. родупулявід слова: кульімен. чол. родусноп¤ куль соломи -- сноп соломы
◨ КУЛЯ, и, ж.Круглое тело, шар.Глобус. Тѣло со всѣх сторон круглое, каково есть мячь, по руски Куля. Мн. миров 50.||◄Пуля, ядро.Желѣзные и свинцовые кули. Арт. Бринка 20.