ВИ́ГАРТУВАНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до ви́гартувати.
Летять і летять [на конях] численні ряди осяяних сонцем облич, обвітрених і загорілих, вигартуваних стужами та спеками (О. Гончар).
-а, -е.
Дієприкм. пас. мин. ч. до вигартувати.