СПОЧУТЛИ́ВО, рідко.
Присл. до спочутли́вий.
– Чого це вам, тітко? – спитала Ярина спочутливо (П. Панч);
Спочутливо і уважно молоді слухали гірку повість про долю старого (К. Гордієнко);
Галю спочутливо одвели баби в бабинець, сплакану, понєваж при кожнім ділі свій бабинець є (Л. Костенко).
рідко.
Присл. до спочутливий.