СТИЛЬОВИ́Й

СТИЛЬОВИ́Й, а́, е́. Прикм. до стиль1 1, 2. При наявності для всієї України спільних стильових рис дерев’яне зодчество окремих районів мало місцеві конструктивні та художні особливості (Дерев. зодч. Укр., 1949, 5); На створення триптиха «Життя» [Ф. Г. Кричевського], вірніше на його стильову манеру, вплинула одна обставина — це боротьба проти бездарного епігонства і стилізаторства формалістів під який-небудь історичний стиль (Вітч., 2, 1961, 176); Для творчості українських письменників перших десятиліть минулого століття характерним було поєднання різних стильових і жанрових тенденцій (Рад. літ-во, 2, 1974, 56); Хома Передерій не міняв ні розміру, ні стильових засобів своїх листів (Рибак, Час.., 1960, 650). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 698.