НЕЗЛІЧЕНИЙ

НЕЗЛІ́ЧЕНИЙ, а, е.

Якого не обрахували, не зічили; нелічений.

Він вправно висмикнув з широкого рукава вузьку смужку паперу, став читати: – Року п'ятсот двадцять першого татари Бельзьку, Любельську, Холминську землі звоювали, розбили поляків під Сокалем, вивели полон незлічений. Року п'ятсот двадцять третього турки й татари Львовську, Слуцьку, Бельзьку, Подільську землі жорстоко сплюндрували, з великим полоном пішли назад (П. Загребельний).

[nezliczenyj]

прикм.

1) niezliczony (не порахований)

2) nieuleczalny