СТОДО́ЛОНЬКА

СТОДО́ЛОНЬКА, и, ж. Зменш.-пестл. до стодо́ла. Заспіваю, голос ся покотить Та й до тої стодолоньки, де любко молотить (Коломийки, 1969, 96). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 724.