ВІДНОСИТИ

ВІДНОСИ́ТИ, ошу́, о́сиш, док., що, розм.

Закінчити, перестати носити.

– Відносила вона [баба] вже своє, дитино!.. Вже більш не понесе! – з слізьми в очах каже жінка (М. Коцюбинський).

ВІДНО́СИТИ, о́шу, о́сиш, недок., ВІДНЕСТИ́, су́, се́ш; мин. ч. відні́с, несла́, ло́; док., кого, що.

1. Несучи кого-, що-небудь, доставляти кудись або кому-небудь.

Я щодня пишу і щодня сам одношу листи в поштову скриньку (М. Коцюбинський);

Я тебе, вірная, аж до хатиноньки Сам на руках однесу (М. Старицький);

Щасливий я не тим, що маю квіти, А тим, що є кому їх віднести! (Л. Дмитерко).

2. Повертати, віддавати комусь що-небудь позичене, тимчасово взяте.

Нам з Мартою шкода було односити таку гарну книжку так скоро (Панас Мирний);

– Добридень вам, Мотре! А куди йдете? .. – До куми! Відношу борщ, що позичала (М. Коцюбинський).

3. Переміщати, пересувати що-небудь своїм рухом (про вітер, течію і т. ін.).

Вітер подихав проти неї і геть односив назад Катрин нестямний лемент (Панас Мирний);

І не відчула [Оля], як тиха, зрадлива течія почала непомітно відносити її вбік (Л. Юхвід);

// безос.

Дівчина .. знов налягла на жердину, і її одразу віднесло потоком далі (О. Гончар).

4. перен. Вважати кого-, що-небудь належним або стосовним до когось, чогось.

Ніколи досі ті думки не чіпали мене глибоко, та й ніколи не відносив я їх до власної особи (М. Коцюбинський);

Чи можна до народної творчості віднести твори тої чи іншої людини, які не мають високої художньої цінності? (із журн.);

// Пов'язувати з певним періодом.

Багато дослідників відносять кінцевий період розвитку Трипілля не до мідного, а до бронзового віку (з наук. літ.).

◇ Відда́ти (віднести́) миша́м на сніда́нок (на сні́дання) див. віддава́ти;

(1) Відно́сити (рідше кла́сти) на (за) раху́нок кого, чого – вважати що-небудь причиною чогось, пояснювати чимсь.

Стара їмость і чоловік клали все то [те] на рахунок вагітності, і Маруся не розчаровувала їх (Г. Хоткевич);

Він став скритним і замкнутим. В сім'ї це помічали і відносили на рахунок особливої пристрасті до науки (М. Ю. Тарновський);

Перевищення норм природних втрат не варто відносити за рахунок прибутків (з газ.).

ВІДДАВА́ТИ (давати назад узяте, позичене, привласнене, належне), ВЕРТА́ТИ, ПОВЕРТА́ТИ, ВІДНО́СИТИ, ЗВЕРТА́ТИ рідше. — Док.: відда́ти, верну́ти, поверну́ти, віднести́, зверну́ти. — Багато (товарів).. набрали в мене люди без грошей, а ніхто не квапиться віддавати (М. Коцюбинський); Мій батько нікому не винний: в одного позичає, а другому повертає (прислів'я); (Любов:) Я й забула, що треба віднести Галі її концерт, вона просила конче сьогодні віддати їй (Леся Українка); — Прошу, пане докторе, звертаю вам сей цінний документ (І. Франко).

ВІДНО́СИТИ (вважати належним до якогось розряду, групи, категорії), ЗАРАХО́ВУВАТИ, ПОВ'Я́ЗУВАТИ, ПРИРАХО́ВУВАТИ рідше. — Док.: віднести́, зарахува́ти, пов'яза́ти, прирахува́ти. До антибіотиків ми зараз відносимо широке коло речовин мікробного, рослинного та тваринного походження (з журналу); П'єсу (М. Куліша "Отак загинув Гуска") ми зараховуємо до інтелектуальної драматургії (з журналу); Виникнення та первісне оформлення жанру науково-фантастичної літератури справедливо пов'язують з ім'ям Жуля Верна (з журналу); В інститут я таки того ж року поступив. Сумна була ця школа.., офіційно її прираховували навіть не до середніх шкіл, а до нижчих (С. Васильченко).

ВІДНО́СИТИ (несучи, доставляти що-небудь звідкись, кудись, комусь), ЗАНО́СИТИ, ЗАТА́СКУВАТИ розм., ВІДТА́СКУВАТИ розм. рідко. — Док.: віднести́, занести́, затаска́ти, відтаска́ти, відпе́рти фам. відтараба́нити фам. Я тебе, вірная, аж до хатиноньки Сам на руках однесу (пісня); Василина Макарівна і Мар'яна прибирають зі столу, заносять посуд у хату (М. Зарудний); Парубки зняли з петель ворота і затаскали їх аж на греблю (О. Донченко); Відтаскати мішок картоплі; Відпер у млин мішок жита (Б. Грінченко); (Старшина:) Як тільки засне, то ми його.. зв'яжемо і в холодну відтарабанимо (І. Карпенко-Карий).

недок. відносити, док. віднести

1) (до когось) to take to; (кудись) to carry away, to bear away, to remove

2) перен. (до чогось) to refer, to impute, to ascribe, to attribute

【未】

1) 拿走, 拿去, 带走, 带去, 送去

Відносити на місце 把…送到原处

2) 归入; 认为是, 认为属于…; 归于, 归咎

3) 吹开, 吹走; 冲开, 冲走

Відно́сити, -но́шу, -но́сиш; відно́сь, -но́сьмо, -но́сьте; відне́сти́, -несу́, -несе́ш, -су́ть; відні́с, -несла́, -несли́; відні́сши

Адабраць

браць

узяць