ЕНТЕЛЕХІЯ

ЕНТЕЛЕХІЯ (від грецьк. έντελέχια - здійсненість) - термін філософії Аристотеля, що позначає актуальну дійсність предмета на відміну від його потенції (можливості буття); виражає єдність матеріальної, формальної, діючої та цільової причин. Якщо матерія, згідно з Аристотелем, є лише чистою можливістю, то Е. є такою формою (або формальною причиною), котра одночасно містить енергію діючої причини та спрямованість цільової причини, що і є реалізацією цілісності речі. Аристотель пов'язує Е. з енергією, оскільки і перша, і друга означає рух, актуалізацію можливості. Однак, якщо енергія є діяльністю, котра походить від "діла" (ergon), то Е. має смисловий відтінок уже реалізованої мети (telos) цієї діяльності. Формальна, діюча і цільова причини можуть також зосереджуватися, за Аристотелем, і в "Перці одвигуні". У філософії Нового часу поняття Е. використовував Ляйбніц у своїй монадології. До нього також зверталася віталістична біологія (див. віталізм). У XX ст. воно характерне для синергетики.Я.Любивий

-ї, ж. , філос. 1》 Реалізація, дійсність.
2》 Життєва сила, що її припускають у філософії віталізму.
3》 У філософії Аристотеля – внутрішня мета руху, закладена в прихованому вигляді в кожному бутті до його здійснення; діяльне, формуюче начало.

ентеле́хія (від грец. εντελέχεια – здійсненість) у філософії Арістотеля – внутрішня мета руху, закладена в прихованому вигляді в кожному бутті до його здійснення; діяльне, формуюче начало. У віталізмі Е. – нематеріальна сила, яка нібито спрямовує і регулює всі процеси в організмах.

ентелехія; ж. (гр., здійсненість) у філософії Арістотеля - внутрішня мета руху, закладена в прихованому вигляді в кожному бутті до його здійснення; діяльне, формуюче начало. У кіталізмі ентелехія - нематеріальна сила, яка нібито спрямовує і регулює всі процеси в організмах.

ентеле́хія іменник жіночого роду