НЕРУХО́МИЙ (про очі, погляд, обличчя і т. ін. — який не змінює свого виразу), НЕПОРУ́ШНИЙ, ЗАСТИ́ГЛИЙ підсил., КАМ'ЯНИ́Й підсил., КАМІ́ННИЙ підсил., ЗАКАМ'ЯНІ́ЛИЙ (ЗАКАМЕНІ́ЛИЙ рідше) підсил., СКАМ'ЯНІ́ЛИЙ (СКАМЕНІ́ЛИЙ рідше) підсил.; НЕКЛІ́ПАЮЧИЙ, НЕМИГА́ЮЧИЙ (про очі, погляд); ОСТОВПІ́ЛИЙ підсил. (про очі, погляд — який не змінює свого виразу й нічого не виражає). Час од часу вона.. нерухомим поглядом дивилася перед себе (А. Головко); Собака зразу ж ліг на бік, одкинувши ноги, і в його непорушних очах застигла мука (Є. Гуцало); Застиглими оченятами він дивився, як Глоба.. розкрив портфель і витяг з нього трохи пожовклі папери (В. Собко); Тамару вразив якийсь кам'яний погляд Кирила Васильовича (А. Хижняк); Перевізник смалив цигарку. Коли затягувався, то жаринка спалахувала, освітлюючи кругле, з закам'янілими рисами лице (Є. Гуцало); В чужих, остовпілих очах вона не знайшла честі (Григорій Тютюнник).
НЕКЛІ́ПАЮЧИЙ, а, е.
Пильний, нерухомий (про погляд, очі); незмигний, немигаючий.
Дівчина проводжала літака некліпаючим поглядом (О. Гончар);
Скляні, некліпаючі очі дивилися кудись у куток (С. Добровольський).