Значение слова "АРТИКУЛЯЦІЯ" найдено в 20 источниках

АРТИКУЛЯЦІЯ

найдено в "Толковом словаре украинского языка"

-ї, ж.

1) лінгв. Робота мовних органів, спрямована на вимовляння того чи іншого звука мови; також положення мовних органів за вимови такого звука.

••

Артикуляція мовлення — виразність вимови, членороздільність мовлення, виразне вимовляння слів.

2) муз. Спосіб виконання звуків під час співу або гри на музичному інструменті.

3) муз. Чітка виразна вимова звуків (голосних і приголосних) у співі.

4) фізіол. Зчленування, з'єднання з допомогою суглоба.

найдено в "Музичних термінах"

(лат. articulatio - розчленування, від articulo - членувати, розчленовано вимовляти) - 1. Спосіб виконання звуків під час співу або гри на музичному інструменті. Існує три види А.: зв’язану (legato), роздільну (non legato), і коротку (staccato) з великою кількістю градацій в кожному виді. В нотопису А. передається за допомогою слів (legato, non legato, legatissimo, pizzicato, tenuto, portato, staccatissimo, legato secco, glissando, portamento тощо) або відповідними графічними позначками - лігами, крапками, рисками, акцентами і.т.д . 2. Чітке, виразне вимовляння голосних у співі, яке залежить від способу організації роботи голосового апарату. Вимовляння приголосних у співі називаеться дикцією.

найдено в "Словнику української мови у 20 томах"

АРТИКУЛЯ́ЦІЯ, ї, ж., лінгв.

Робота мовних органів, спрямована на вимовляння того чи іншого звука; положення мовних органів при вимові такого звука.

Дифтонги – це звуки неоднорідної артикуляції, в яких переважає перший або другий компонент (з наук. літ.);

Роботу над дикцією слід починати з вироблення правильної артикуляції (з навч. літ.).

найдено в "Великому тлумачному словнику (ВТС) сучасної української мови "

-ї, ж. 1》 лінгв. Робота мовних органів, спрямована на вимовляння того чи іншого звука мови; також положення мовних органів за вимови такого звука.
Артикуляція мовлення — виразність вимови, членороздільність мовлення, виразне вимовляння слів.
2》 муз. Спосіб виконання звуків під час співу або гри на музичному інструменті.
3》 муз. Чітка виразна вимова звуків (голосних і приголосних) у співі.
4》 фізіол. Зчленування, з'єднання з допомогою суглоба.

найдено в "Словнику термінів міжкультурної комунікації"

(лат. articulatio — розчленування) — рухи органів мовлення, а також їх положення, необхідні для утворення звуків мовлення. Досконально засвоєна А. усіх звуків мовлення конкретної ідіоетнічної мови творить артикуляційну базу, відхилення від якої стає причиною акценту.
Див.: Мовлення; База артикуляційна.
Пор.: Акцент.

найдено в "Словнику іншомовних слів Мельничука"

артикуля́ція (від лат. articulatio – розчленування) 1. Дія мовного апарата, внаслідок якої утворюються членороздільні звуки; виразність вимови. 2. Зчленування кісток, суглоб. 3. Спосіб виконання послідовного ряду звуків на інструменті чи голосом. 4. тех. Міра якості систем зв’язку, призначена для передачі мовних повідомлень.

найдено в "Словнику іншомовних слів"

артикуляція; ж. (лат., розчленування) 1. Дія мовного апарата, внаслідок якої утворюються членороздільні звуки; виразність вимови. 2. Зчленування кісток, суглоб. 3. Спосіб виконання послідовного ряду звуків на інструменті чи голосом. 4. тех. Міра якості систем зв'язку, призначена для передачі мовних повідомлень.

найдено в "Універсальному словнику-енциклопедії"

Спосіб виконання послідовності звуків голосом або на інструменті, напр., легато (поєднуючи звуки), стаккато (відриваючи), арко (потираючи струни смичком), піццікато (смикаючи струни пальцем).

найдено в "Большом украинско-русском словаре"

імен. жін. родуанат., лінгв.артикуляция

найдено в "УСЕ (Універсальному словнику-енциклопедії)"

спосіб виконання послідовності звуків голосом або на інструменті, напр., легато (поєднуючи звуки), стаккато (відриваючи), арко (потираючи струни смичком), піццікато (смикаючи струни пальцем).

найдено в "Орфоепічному словнику української мови"

артикуля́ція

[арти^екул’ац'ійа]

-йі, ор. -йе^ійу

найдено в "Українсько-польському словнику"

[artykul'acja]

ж.

artykulacja

найдено в "Правописному словнику Голоскевича"

Артикуля́ція, -ції, -цією; -ля́ції, -цій

найдено в "Орфографічному словнику української мови"

артикуля́ція іменник жіночого роду