ПРОВИСА́ТИ, а́є, недок., ПРОВИ́СНУТИ, не; мин. ч. прови́с, ла, ло і рідко прови́снув, нула, ло; док.
1. Прогинатися під дією власної ваги.
Дроти лінії електропередачі провисли.
2. Будучи причепленим, прикріпленим до чого-небудь, висіти.
На середньому вагоні провисало червоне полотнище з білими літерами (П. Панч);
* Образно. Над селом провисала тиха і тепла ніч (Мирослав Ірчан);
// Те саме, що зависа́ти 1.
То тут, то там, затримавшись на нижніх вітах, провисали майже до землі, мов бритвою зрізані, верхівки дерев (Л. Первомайський).
ВИ́СІ́ТИ (про предмети — перебувати у висячому положені, тримаючись на чому-небудь або будучи прикріпленим до чогось, зачепленим за щось), ВИ́СНУТИ, ПРОВИСА́ТИ, ПОВИСА́ТИ, ОБВИСА́ТИ. — Док.: прови́снути, пови́снути, обви́снути. Де-не-де на кілках понад берегом висять неводи (М. Коцюбинський); На гілках абрикосів виснули кетяги гусеничних гнізд (В. Кучер); На середньому вагоні провисало червоне полотнище з білими літерами (П. Панч); Важка сльоза заграла у її чорному оці,.. і повисла на вії (Панас Мирний); Буксирний канат обвис, плиснув у воду, але баржа ще деякий час важко рухалась по річковій течії (О. Донченко).
-ає, недок., провиснути, -не; мин. ч. провис, -ла, -ло і рідко провиснув, -нула, -нуло; док.
1) Прогинатися під дією власної ваги.
2) Будучи причепленим, прикріпленим до чого-небудь, висіти. || Те саме, що зависати 1).
Дієприслівникова форма: провисавши, провисаючи
провисатьДеепричастная форма: провисав, провисая
недок. провисати, док. провиснути
to sag