ЛЕГЕ́НЬКИЙ, а, е.
Зменш.-пестл. до легки́й.
Легенькі суденця нахилялися під вітром (В. Собко);
– Що снідати?! Я глибокодумно замислююсь. – О, справді, щось зовсім легеньке! Насамперед, чорної кави (В. Домонтович);
Обмундирування на всіх трьох майже нове, але воно – не для нашої зими, дуже легеньке (Є. Доломан);
Батько, зодягнений в легеньке демісезонне пальто, стояв осторонь (М. Руденко);
Дівчина весело регоче, й в блискучих її очах світить легенький жаль (С. Васильченко);
Морозець легенький, Тихесенький сніг (П. Воронько).
леге́нький
[леиген'кией]
м. (на) -кому/-к'ім, мн. -к'і
[łehen'kyj]
прикм.
leciutki
-а, -е.
Зменш.-пестл. до легкий.
【形】 легкий 的指小
див. легкий
Леге́нький, -ка, -ке
Lett, enkel, simpel
Very light
Lätt
Let