Значение слова "ПОПЕЛИЩЕ" найдено в 17 источниках

ПОПЕЛИЩЕ

найдено в "Словнику української мови у 20 томах"

ПОПЕЛИ́ЩЕ, а, с.

1. Місце, куди викидають попіл.

І таке придумали, на попелі буряки вирощувати! Всі попелища вже повигрібали Маріїні буряківниці (І. Цюпа).

2. Купа попелу.

Тихо в гаї і в селищі, Спить ще оболонь, Вже погас у попелищі Наш нічний огонь (І. Франко).

3. Спалена, зруйнована будівля, селище і т. ін.

Як вона кляла .. ту фабрику! Як вона бажала, щоб огонь хоч з неба упав на неї і обернув у одно сіре попелище (Панас Мирний);

// перен. Що-небудь зруйноване, знищене.

Після війни люди будувалися часто на попелищі.

найдено в "Словнику синонімів української мови"

ЗГА́РИЩЕ (місце, де була пожежа; те, що лишилося після пожежі), ПОЖАРИ́ЩЕ, ПОПЕЛИ́ЩЕ, ПОЖАРИ́НА, ПО́ГАР, ЗГАР, СПАЛЕНИ́ЩЕ діал., СПАЛЬ діал., ПОЖЕ́ЖИЩЕ заст.; ПАЛЕНИ́ЩЕ діал., ПАЛЕНИ́НА діал. (перев. у степу, в лісі). Тривожна пам'ять викресала перед очима далекі і страшні видіння незабутніх згарищ та руїн (Н. Рибак); Нема села, лиш пожарище Скрипить зубами чорними в полях (М. Стельмах); Руїни самі... Та шпаківні усюди — сліди наших мирних колишніх осель... Та на попелищах вітрів карусель... (І. Нехода); Деякі будови.. розруйновані до підмурівку і лежать звалищем, де-не-де чорніють пожарини (Леся Українка); Із погару звела (Україна) будови в тучі І підняла міста свої могучі (Л. Забашта); Кіз і ялових овець пасли у вигорілих лісах ("згарах") (збірник "Гуцульщина"); Пасіка під зиму згорить, ..а з весною бойко вже безпечно корчує пеньки і сіє на спаленищу своє збіжжя (І. Франко); Їду я через те пожежище, а в мене й у душі похололо. Мабуть, погоріли й мої хати (І. Нечуй-Левицький).