ПОНАПИ́ХАНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до понапиха́ти.
Чічі тілько мацає понапихані чимось кишені (С. Ковалів);
// понапи́хано, безос. пред.
Там – ціла вулиця кам'яних крамниць, де видимо-невидимо понапихано всякого краму (Панас Мирний).
-а, -е.
Дієприкм. пас. мин. ч. до понапихати. || понапихано, безос. присудк. сл.