АРТИКУЛЯ́ТОРНИЙ, а, е, спец.
Прикм. до артикуля́тор.
Подані у монографії дані та висновки становлять інтерес для носія мови з точки зору усвідомлення артикуляторних дій та зусиль (з наук. літ.);
Оскільки у мовця відбувається співкоординація тонких артикуляторних рухів, необхідних для вироблення звуків мовлення, і динамічних рухів, виконуваних руками, то це створює ритмічну єдність усіх засобів комунікації (з наук. літ.).
-а, -е.
Прикм. до артикулятор.