ВАГО́Н

ВАГО́Н, а, ч. 1. Спеціально устатковане приміщення для перевезення людей і вантажу по рейкових коліях. Поїзд уже стояв.. Молоді подались до вагона (Л. Укр., III, 1952, 507); Вийшли з вагона троє пасажирів: сержант і двоє рядових (Шиян, Переможці, 1950, 155); Пливуть полями поїзди. Везуть у даль по срібних струнах Вагони вугілля й руди (Рильський, I, 1956, 183). 2. Кількість вантажу, що входить у товарний вагон. Саме в цей час Подільський продкомгуб [продовольчий комітет губернії] розподілив для населення двадцять три вагони солі (Стельмах, II, 1962, 235). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 275.