ПОНАЗНО́СИТИ, имо, ите, док., що, рідко.
Назносити багато чого-небудь.
Дуже багато мисочок люди поназносили [бабі] (В. Стефаник);
Біля вогню порядкує Васько Циган. Нарубав цілу хуру сухих гілок, поназносив окоренків – буде що підкидати в кострище [багаття] цілу ніч! (Ю. Мокрієв).
-имо, -ите, док., перех., рідко.
Принести що-небудь (про багатьох); принести багато чого-небудь.
Дієприслівникова форма: поназносивши
.. понасносить